Костянтин Рахно

доктор історичних наук, доктор історичних наук, старший дослідник, провідний науковий співробітник Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, м. Полтава, Україна

ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0973-3919

E-mail: krakhno@ukr.net

​

Ключові слова: дах, жертвоприношення, жертовний простір, Лужиці, Сілезія, слов’яни, Чехія

​

Анотація

​

Стаття присвячена одній з ритуальних функцій даху в традиційній культурі, а саме його використанню для принесення жертв, зокрема кривавих. В уявленнях багатьох народів світу дах будинку символічно співвідносився з небом, верхнім ярусом світобудови, і був призначений для комунікації з іншим світом. Саме на ньому закономірно розгортався жертовний обряд. Одним із найяскравіших прикладів такого обряду в західних слов’ян було жертвоприношення цапа, що відбувалося саме на даху. Воно було характерним для Чехії, Верхньої Сілезії й Лужиць, маючи характер театралізованого дійства з елементами весільної обрядовості й народного права

​

​

Посилання

​

Геродот (1993). Геродота турійця з Галікарнасса «Історій» книг дев’ять, що їх називають музами.
(Білецький А. О., переклад, передмова та примітки). Наукова думка.

Грацианская, Н. Н. (1978). Чехи и словаки. В
Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы. XIX – начало XX в. Летне-осенние праздники (с. 185–196). Наука.

Моногарова, Л. Ф. (1959). Материалы по этнографии язгулемцев (Западный Памир). В Среднеазиатский этнографический сборник (Т. ІІ), (с. 3–94). Издательство АН СССР.

Фаминцын, А. (1895). Древне-арийские и древне-семитские элементы в обычаях, обрядах, верованиях и культах славян. Этнографическое обозрение, 3, 1–48.

Чеховський, І. (2001). Демонологічні вірування і народний календар українців Карпатського регіону. Зелена Буковина.

Шоинбеков, А. (2007). Праздник Курбан в селе Тусиён Западного Памира. В Центральная Азия: Традиция в условиях перемен (с. 261–265). Наука.

Bellsehan, E. (1925). Beitrag zur Kenntnis der Volksmedizin in Kärnten: Volksheilmittel aus dem Tierreiche. CARINTHIA: Mitteilungen des Vereines «Naturhistorisehes Landesmuseum für Kärnten», 114–115, 1–11.

Bronner, Fr. J. (1908). Von Deutscher Sitt’ und Art. Volkssitten und Volksbräuche in Bayern und den angrenzenden Gebieten, Verlag von Max Kellers h. h. Hof-Buch- und Kunsthandlung.

Hoffmann-Krayer, E. (Red.) (1936–1937). Handwörterbuch des deutschen Aberglaubens (Herausgegeben unter besonderer Mitwirkung von Eduard. Hoffmann-Krayer und Mitarbeit zahlreicher Fachgenossen von Hanns Bächtold-Stäubli). Band 8. Silber – Vulkan, Walter de Gruyter.

Košťál, J. (1904). Házení kozla na sv. Jakuba. Český lid, XIII, 445–446.

Meyer, R. M. (1910). Altgermanische Religionsgeschichte. Verlag von Quelle & Meyer.

Pejml, K. (1941). Česky lid ve svých názorech, obyčejích a pověrách. Vydal Josef. R. Vilímek.

Polivka, G. (1897). Bibliographische Übersicht der Erscheinungen auf dem Gebiete der čechoslawischen Volkskunde im Jahre 1896. Zeitschrift für österreichische Volkskunde, III, 375–382.

Schönwerth, F. X. von. (1857). Aus der Oberpfalz: Sitten und Sagen. Erster Theil, Matth. Rieger’sche Buchhandlung.

Schwenk, K. (1851). Die Sinnbilder der alten Völker. J. D. Sauerländer’s Verlag.

Simrock, K. J. (1869). Handbuch der deutschen Mythologie, mit Einschluss der nordischen. Bei Adolf Markus.

Steger, G. (1981). Das Tier als Symbol. Natur und Mensch. Jahresmitteilung der Naturhistorischen Gesellschaft Nürnberg, 43–51.

Witkowski, Cz. (1965). Doroczne polskie obrzędy i zwyczaje ludowe. Muzeum Etnograficznym w Krakowie.

Zíbrt, Č. (1896). Shazování kozla na sv. Jakuba. Český lid, V, 559–561.

Zíbrt, Č. (1897). Z netištěných zápisků Krolmusových. Český lid, VI, 98–101, 165–169, 566–569.

Zíbrt, Č. (2006). Veselé chvíle v životě lidu českého. Vyšehrad.